Давно помічено: втішні фінали - не для «Фенікса». Розставання з надіями хворобливе для команди, й мотивація до будь-якого іншого можливого результату гасне.
Так було на 4Sport Cup у Словаччині у лютому 2019-го, коли команда, граючи здорово, лише у серії післяматчевих пенальті поступилася угорській дитячій школі «Ювентуса». Розчарування було таким великим, що «фіолетові» не змогли зібратися на матч за п’яте місце проти львівських «Покровів». У жовтні того ж року, програвши півфінал Кубку Харкова «Майстру м’яча», команда насилу, у серії післяматчевих пенальті, вимучила бронзу у ДЮСШ «Волна». У квітні 2018-го після програшу тій же ДЮСШ «Волна» у півфіналі Турніру, присвяченого Дню захисту дітей, йшов матч за бронзу, у якому лише надзвичайними зусиллями на морально-вольових «Фенікс» «витяг» гру проти «Майстра м’яча».
Що вже говорити про сьогоднішній матч за цілком, до речі, престижне для багатьох клубів третє місце Кубку України? Але для «Фенікса», який здорово відіграв груповий етап і посів у групі перше місце, цей матч був зовсім не тим, про який вони мріяли. Й усі підстави для таких надій у хлопців були після перемог над львівською «Енергією» та «Чорним морем», який став у підсумку володарем кубку й таким, що програв на турнірі всього одну гру – нам. Але один-єдиний провальний матч, у якому команда програла самій собі, ці надії перекреслив.
Ні, хлопці, безумовно, розуміли, що краще поїхати з Чорноморська з бронзовими медалями, ніж без медалей взагалі. Втім гра з господарями майданчика - місцевим «Іллічівцем» - розглядалася ними як рутинне завдання, яке просто треба було виконати. Й такий настрій перед грою з першою командою рейтингу АФУ серед дитячих клубів та ДЮСШ не могло не насторожувати.
Проте «Фенікс» розпочав досить бадьоро. Не можна сказати, що команда мала повну перевагу, але у відносно рівній грі наші трохи більше контролювали м’яч і створювали трохи більше небезпечних моментів. Ці моменти втілилися у забиті м’ячі – двічі Безрук, а потім й Болдижев довели рахунок до цілком комфортних 3:0 до дванадцятої хвилини зустрічі. Тренер господарів Олександр Каплун почав підпускати до гри молодший резерв – гравців 2008 і навіть 2009 років, й «Фенікс» остаточно втратив інтерес до гри, вважаючи справу зробленою.
А даремно. Різновікова команда господарів протягом однієї лише хвилини наприкінці першого тайму покарала «фіолетових» двічі, не залишивши й сліду від заспокійливих 3:0.
Два голи «у роздягальню» стали настільки неочікуваними для хлопців, що навіть тренерські настанови, отримані у перерві, не були засвоєні. А одразу ж після свистка на другий тайм суперник, у складі якого все частіше з’являлися молодші гравці, почав демонструвати підопічним Сергія Гриценка та Юрія Ващенка, з яким настроєм треба виходити проти старших. «Іллічівець» створював момент за моментом, «Фенікс» відбивався начебто й без особливих зусиль, але налагодити комбінаційну гру не міг. Хлопці грали вальяжно й транжирили момент за моментом, не віддавали передачі там, де треба, й били по воротах там, де не треба. Ані перша четвірка, ані друга не змогли повернути команду до гри у повній мірі. У тому, що із 49 (!) ударів по наших воротах у сітці опинилося лише два м’ячі (причому один – з точки) «фіолетові» мають дякувати Ельдару Братчуку, який зіграв понад усяку похвалу.
До середини другого тайму ситуація почала виглядати дуже неспокійною, особливо зважаючи на те, що «Фенікс» не міг реалізувати навіть найвигідніші моменти з тих небагатьох, що вдавалося створювати. А біля наших воріт ставало все гарячіше. Полегшення всім приніс гол, забитий Ванею Коньковим на 21 хвилині, який став останнім у цій грі.
Фінальний свисток теж не викликав у команди емоцій. Наші гравці залишились у вчорашньому півфінали з «Олімпіком».
Бронзові медалі Кубку України могли б зробити щасливими багатьох хлопців, які грають у футзал. Але ці чотирнадцять вже мріють про більше. І це більше було їм абсолютно по силах.
Втім, скажемо хлопцям спасибі за цей результат. Ми випередили такі клуби, як львівська «Енергія» та Івано-Франківський «Ураган», стали єдиними, хто обіграв переможців турніру – «Чорне море». Наші знову були відзначені в індивідуальних номінаціях: Демід Євсюков – кращий гравець захисного плану, Данило Ходацький – кращий гравець у складі «Фенікса». Ми показали відмінну гру, яка вселяє оптимізм. Важливо лише, аби чорноморські уроки не минули даремно. Засвоєні вони чи ні, побачимо вже завтра на Ярмарку футзалу, що стартує у Луцьку, й куди «Фенікс» їде у статусі Чемпіона Вищої ліги минулого сезону.