Вдруге турнірна доля зводить першу команду “Фенікса” з дергачівським “Колосом”, і вдруге це протистояння виводить нашу команду до півфінальної стадії турніру. Але якщо чвертьфінальний матч Кубку пам’яті Бориса Ланевського дворічної давнини зупинив “Колос” на шляху до головного трофею, то Регламент Літнього турніру з міні-футболу залишає дергачівцям усі шанси на продовження боротьби.
І шанси ці, враховуючи зміни у грі команди, дуже непогані. За два роки, що минули з моменту нашої останньої зустрічі у червні 2018-го, “Колосу” вдалося повністю зберегти свій склад й значно посилити гру. Понад те, на тренерському містку нашого сьогоднішнього суперника – один з провідних футзальних тренерів не лише Харкова, а мабуть, й України – Олександр Безпорочний, відомий своєю роботою з такими клубами, як “Універ-ЕХО”, “Олександр” та “ЛТК” (Луганськ), автор книги “Аматорський футзал професійно”, один з екземплярів якої, до речі, зберігається у бібліотеці “Фенікса” з дарчім написом автора.
Такі зміни у поєднанні з кадровою стабільністю команди не могли не дати результат. Й до своєї фізичної міці “Колос” додав істотного ігрового прогресу, став дуже незручним суперником для будь-якої команди, що, власне, й довів уже, обігравши одного з фаворитів Літнього Кубку – ДЮСШ “Валки”.
“Феніксу”, який вперше за свою історію грає у липні (зазвичай у команди це місяць відпустки) карантин сплутав усі плани. Гравці, що залишилися у Харкові, тренуються у полегшеному режимі, намагаючися знайти можлівість бодай нетривалої, та все ж відпустки – не на морі, так на селі. Це, з одного боку, призводить до постійних ротацій у складі четвірок, з іншого, надає відмінну можливість проявити себе тим хлопцям, які мають менше ігрової практики.
Сезон відпусток зачепив і тренерський штаб команди: сьогоднішньою грою її керував лише Юрій Ващенко.
“Фенікс”, які і два роки тому, розпочав здорово. Не встигла хвилинна стрілка зробити перший оберт, як нашій команді вдався зразковий розіграш кутового. Михайло Солдатенко точним пасом вивів на удар Данілу Ходацького, а той своєю чергою в упор розстріляв ворота Дмитра Гасана.
Переможний почин підтримала й друга четвріка, довівши вже до п’ятої хвилини перевагу у рахунку до цілком комфортних 3:0, причому обидва рази забивав Максим Долгуля, який здорово відіграв сьогодні на позиції стовба, і обидва рази асистував йому капітан команди Нікіта Боднар! Паралелі з чвертьфінальною зустріччю Кубку Ланевського напрошувалися самі собою: тоді наші так само міцно провели стартовий відрізок зустрічі, повівши 3:0 до дев’ятої хвилини, а перший м’яч теж забили на першій хвилині.
Але якщо у червні 2018-го “Фенікс” вирішив, що справу зроблено, тільки довівши рахунок до 5:0, то сьогодні команда розслабилася в середині першого тайму. Наче й територіальна перевага була на нашому боці, й ігрова теж, але “Колосу” вдалося так само швидко переломити хід гри. Перший тривожний дзвоник пролунав на сьомій хвилині, коли Ярослав Островерх виграв боротьбу у Максима Долгулі. Максим фолив, але, вже падаючи, Островерх зумів зробити точну передачу на Ярослава Токаренка, який дуже ефектно перекинув м’яч через Ельдара Братчука, що вийшов назустріч.
“Фенікс” розіграв м’яч із середини і провів непогану атаку, але удар Артема Шевченка потрапив у воротаря. Дмитро Гасан відбив, захисник точною передачею у касання знайшов Данііла Приходька, який прокинув м’яч повз Данілу Ходацького, і точно пробив у дальній кут наших воріт. Так за якихось пару хвилин наша вагома перевага у рахунку стала мінімальною.
Друга половина тайму пройшла на зустрічних курсах. “Фенікс” комбінував, “Колос” оборонявся й проводив небезпечні контратаки, завершуючи їх ударами, точності яких можна було лише позаздрити. У першому таймі з 8 ударів по наших воротах лише один не потрапив у ствір. А у другому дергачівці показали взагалі 100-відсоткову точність: усі 7 їхніх ударів по воротах потрапили у ціль.
У другому таймі гра вирівнялася. Підопічні Олександра Безпорочного відповідали атаками на атаки, нав’язуючи фізичну боротьбу посередині майданчика. Досить коректна при цьому обстановка на полі загострилася лише раз, коли на 23-й хвилині Данііл Приходько відмахнувся від Данііла Дудіна. Олександр Сагаян дістав жовту картку.
А за три хвилини “Фенікс” забив. Ходацький віддав на Болдижева, той стрімко промчав своєю бровкою й точною передачею знайшов на дальній штанзі Артема Шевченка, якому залишалося лише влучити у ворота.
Ще за хвилину Олександр Сагаян відновив рівність у попередженнях. Михайло Солдатенко програв боротьбу тому ж самому Даніілу Приходьку й змушений був фолити. Але за пару хвилин Приходько таки забив. Данііл Дудін пробив точно до рук кіпера “Колоса”, той швидко закинув м’яч на нашу половину, вивівши одразу двох свої партнерів на ворота Лазеби, який, не очікуючи такого повороту, ледь зазівався з виходом. Вова все ж встиг до м’яча, але той після удара Данііла Приходька все ж закотився у кут наших воріт.
Лише хвилина знадобилася “фіолетовим”, аби відновити статус-кво, причому гол був дуже схожим на попередній. Знову передача Ходацького на Болдижева, прохід останнього бровкою й простріл уздовж воріт. Цього разу Дмитру Гасану вдалося дотягнутися до м’яча, але відбив він його прямо на Артема Шевченка, який в результаті оформив “дубль”.
Гра заспокоїлася на якийсь час. “Фенікс” грав у звичний футбол, маючи можливість швидко змінювати четвірки, чередуючи у них гравців. Дуже здорово виглядали на полі Кирило Горбатенко та Владислав Хрипчук. Перший запам’ятався двійкою технічних обводок, а другий - надійною грою в обороні. Знайшов свою гру у цьому матчі й Максим Долгуля, який встигав відпрацьовувати й попереду, й позаду. Насамкінець зустрічі м’яч знову побував у наших воротах. Після розіграшу штрафного Богдан Міщук точно пробив низом – Лазеба не побачив м’яча через велику кількість гравців у своїй штрафній. Дві хвилини, що залишилися, “Фенікс” зіграв за результатом, зберігаючи м’яч та заспокоївши гру.
Підсумкова перемога 5:4 вивела нашу команду на пряму до півфіналу, а заодно й значно посприяла потраплянню туди ДЮСШ “Валки-2005”, якій тепер тільки диво може перешкодити стати другим півфіналістом.