«Феніксу», який ще за місяць до старту «вишки» Чемпіонату України U15 з футзалу планував виступати у першій лізі, сьогоднішній підсумковий результат здався би попросту нездійсненним. Минулий сезон команда завершила на сьомому місці у першій лізі й підвищення у класі не планувала. Точніше, планувала йти своїм шляхом – стати призером другого за рівнем дивізіону Чемпіонату країни. Потім можна було замислитися й про головну футзальну лігу України у своїй виковий категорії.
Усі карти сплутала перемога в Кубку України U14 й отримана далі бронза Кубку країни U15. Чиновники АФУ у буквальному сенсі слова покрутили пальцем біля скроні: ви переросли першу лігу, й ми вас попросту туди не заявимо. Вирішили: буде як буде, зрештою команда набуде досвіду з кращими клубами України. Хочеш рости – грай з кращими. Статус володарів Кубку усе ж зробив своє: у передстартовому прогнозі АФУ нас бачили середняком, здатним поборотися за п’яте місце.
Приблизно на ньому команда й трималася впродовж перших трьох виїзних турів – у Чорноморську, Івано-Франківську, Луцьку. Яскраві перемоги чередували із незрозумілими поразками у матчах, де планували брати очки. Та що було незмінним – команда напрацьовувала характер й повагу більш знаних клубів.
До завершального харківського туру «Фенікс» підійшов на тій самій позиції, і з тим самим відставанням від лідерів, що й у попередніх двох. По перебігу сезону трималася на 4-5 позиції, прагнучи скоротити відставання у 5-6 очок від лідерів.
Аби потрапити до трійки призерів, команді залишалося провести п’ять останніх матчів, три з яких – їз першою трійкою команд. Завдання здавалося тяжким: у п’яти матчах із цими ж суперниками в рамках першого кругу «Фенікс» недорахувався 8 очок!
Та фінішний ривок хлопців, здійснений ними у ці чотири дні, був просто неймовірним. Обігравши «Кристал» та «Ураган», команда у надважких матчах обіграла й «Чорне море» й лідерів – київську ДЮСШ-25.
Усе, що відбувалося, разом із втратами у прямих конкурентів, здавалося настільки неймовірним, що навіть між собою про перспективу чемпіонства, яка реально замихтіла, не говорили. Жили від матчу до матчу.
Остання гра з командою з Маневичів могла зробити хлопців чемпіонами. Та надто сильним був мандраж й важким груз відповідальності, хоч як не намагалися тренери його зняти. Та що говорити про хлопців, якщо й тренерів й уболівальників лихоманило від напруги! Супернику, мотивованому зацікавленими киянами, втрачати було нема чого. Повністю проваливши останнній тур, Respect перемістився з другої на сьому позицію. Та саме ця свобода дій дозволила команді з Луцької області зіграти у свою гру без побоювання за результат.
Вражаюче: титул віце-чемпіона України у Вищій лізі приніс команді глибоке розчарування, тоді як сьоме місце у Лізі першій минулого сезону не викликало жодних негативних емоцій.
Як організатор туру «Фенікс» постарався зробити свято усім командам, давши їм можливість кілька днів грати в одному з кращих палаців спорту країни. Але це свято для самої команди завершилося з відтінком смутку.
Коли цей смуток мине, хлопці зрозуміють, що вони здійснили практично неможливе, ставши другою командою країни у своїй віковий категорії. Ставши єдиною командою, що обіграла чемпіона турніру в основний час двічі. Маючи другий показник Чемпіонату по забитих м’ячах і дуже гідний – по пропущених. Граючи усі ці дні на очах багатьох уболівальників, серед яких харківські (й не лише) футбольні спеціалісти. Отримуючи нагороди з рук тренера молодіжної збірної України Віталія Одегова.
Артема Шевченка АФУ визнало кращим гравцем атакуючого плану. Демида Євсюкова – кращим у складі «Фенікса». Окремим призом відзначили Данилу Болдижева.
Можна з упевненістю сказати, що рішення, прийняте на початку сезону, було вірним. Ставши рівними серед кращих, хлопці ставлять тепер перед собою якісно інші завдання. Й що важливо, ці завдання їм по силах.
Ми пишаємося цими парнями у фіолетових футболках, які пройшли вражаючий шлях до цієї нової вершини!