Від цього сезону АФУ ввела нове правило для дитячих турнірів. Тепер у кожній віковій категорії може грати скільки завгодно дітей на рік старших, ніж заявлений, за умови, що вони народилися не раніше 1 серпня свого року. У Чемпіонаті U15 відповідно йдеться про дітей народження не раніше 01.08.2005-го.
Нововведення дуже суперечливе, й «Фенікс», у складі якого є гравці і 2007, і 2008 років, цю ініціативу не підтримав. Надто великою може бути різниця між хлопцями. Причому чим молодша вікова категорія турніру, тим більшого значення це може мати.
Олександр Каплун, головний тренер «Іллічівця» й один із ключових лобістів такого нововведення на цьому чемпіонаті, - один із головних потерпілих від власної ініціативи. Якщо, звісно, оцінювати крізь призму результату. А він у чорноморської команди на диво незвичний – лише одне очко у чотирьох стартових іграх, узяте в матчі проти одеського «Кристалу», де «пізняків» лише двоє й габаритами від своїх партнерів вони не відрізняються.
Утім, впевнений: цифри на табло Олександра Михайловича зараз хвилюють меншою мірою. Завдання, що стоїть перед «Іллічівцем», – створити з нинішньої групи хлопчаків 2008-2009 років колектив, який за пару сезонів буде поза конкуренцією. Й дивлячись на гру «малюків» Каплуна, розумієш – будуть. Для тих, хто ставиться до такої затії скептично, є вже приклад ДЮСШ- RESPECT з Маневичів, який довів свою успішність та пролунав на всю країну. У заявці цієї команди 7 (!) гравців 2008 року народження і ще один – 2009-го. Але гляньте на турнірну таблицю: команда з Маневичів розмістилася на четвертому місці, поступаючись другому лише за додатковими показниками. Позаду, між іншим, – «Фенікс», «Енергія», «Ураган», «Гопри»…
Тренерська філософія команди з Маневичів багато у чому продиктована тим, що у маленькому селищі міського типу з населенням, що дорівнює за кількістю одному невеликому району Харкова, дуже складно мати повноцінні команди по кожній віковій категорії. Отже у Чорноморську цю проблему вирішили по-своєму.
І поки у сьогоднішній зустрічі «Фенікс» вирішував власні локальні завдання, награючи різні варіанти четвірок, відпрацьовуючи нові ігрові схеми та гру із п’ятьма польовим, хлопчики «Іллічівця» у прямому розумінні билися не за результат сьогоднішнього матчу, а за свою команду у сезоні, скажімо, 2022/23.
Билися настільки відчайдушно й щиро, що це не могло не підкупити й болільників біля екранів, й тих, хто на цей момент знаходився у залі, й нас – що були загалом по інший бік барикади. «Іллічівець» завдав по наших воротах 37 ударів! Більше ніж будь-хто з наших трьох попередніх суперників у цьому виїзному турі. Для порівняння: у єдиному програному нами матчі проти ДЮСШ-4 рівничани пробили по наших воротах майже вдвічі менше – лише 20 разів. Чи варто згадувати, що у бронзовому фіналі Кубку України U15, що відбувся у цьому ж залі минулого місяця, підопічні Олександра Каплуна завдали 49 ударів по наших воротах!
Сьогоднішня боротьба викликала таку повагу, що потужний Ходацький зробив вигляд, ніби не протягнув з десяток метрів Віталія Закору, який вчепився в його футболку. Цей момент став уособленням усього матчу. Тієї боротьби, непоступливості та мрії, про які ми у «Феніксі» не забули.
У жовтні цього року матч за 3 місце Кубку України U15, виграний «Феніксом» у команди Олександра Каплуна насилу, припав на наступний день після «сухої» поразки у півфіналі від «Олімпіка», чиї гравці перевершували нас й на зріст й за віком. Тоді наші тренери на післяматчевому розборі поставили за приклад хлопцям саме малюків Каплуна.
І приклад цей, як і приклад ДЮСШ-RESPECT з Маневичів, міг би бути доречним не лише для «фіолетових», але й для багатьох інших команд, для кого робота на перспективу й зростання мають значення. Хто вчить дітей перемагати, незважаючи на зовнішні фактори. Боротися, розраховуючи лише на свої сили. Й не шукати виправдання невдалим матчам зовні.