Удруге за свою історію «Фенікс» піднімає над головою Кубок Харкова з міні-футболу. І вдруге нашим суперником у фінальному матчі стає ДЮСШ «Волна».
Сьогоднішній успіх в одному з головних турнірів міста міг цілком бути й третім, якби у фіналі Кубку сезону 2018/19 хлопці не поступилися у серії післяматчевих пенальті валківській ДЮСШ. Тоді, до слова, у півфінальній зустрічі «Фенікс» обіграв ДЮСШ «Волна», без наших матчів з якою не обходився жоден розіграш Кубку Харкова, починаючи з 2017 року.
До очної зустрічі втім обом командам належало виграти свої півфінальні двобої. Підопічні Олександра Кузьменка та Костянтина Татаренка з таким завданням впоралися, як на перший погляд, легко, обігравши «Колос» із Снєжкова 9:0.
«Фенікс», який вже розпочав підготовку до Вищої ліги Чемпіонату України з футзалу, де представлятиме Харківщину серед кращих клубів країни, подумки вже у головному футзальному турнірі України. Й півфінал проти вікових та рослих торпедівців «фіолетові» провели, витративши рівно стільки сил, скільки було потрібно для комфортної перемоги. У першій же зміні Максим Долгуля та Михайло Солдатенко точними ударами матеріалізували нашу ігрову перевагу у два м’ячі, й команда почала грати за рахунком, з огляду на фінал.
До перерви «Фенікс» міг забити ще, але двічі за «Торпедо» зіграла стійка воріт.
На початку другого тайму хлопці провели ще одну ударну двохвилинку, забивши ще двічі: спочатку дубль оформив Михайло Солдатенко, а потім Артем Шевченко довів рахунок до 4:0.
Наступний небезпечний момент «Фенікс» створив сам біля своїх воріт, дозволивши супернику відіграти один м’яч, але вже наступної атаки Данило Болдижев відновив статус-кво. Суперники втім скоротили відставання у рахунку, завдячуючи індивідуальним діям Іллі Рахмаіла, та більшого біля своїх воріт «Фенікс» не дозволив.
У фінальному матчі за домовленістю з тренерами суперника не грали Даніїл Дудін та Артем Шевченко. Місце першого у другій четвірці зайняв Данило Болдижев, відсутність другого не дозволила Сергію Гриценку та Юрію Ващенку зіграти, як в останніх зустрічах, у три четвірки.
Й у цьому матчі ми досить швидко повели у рахунку після точного удару капітана команди Демида Євсюкова на шостій хвилині зустрічі. У цілому рівна гра проходила все ж з невеликою перевагою «Фенікса», який створював більше небезпечних моментів біля воріт суперника й завдав майже вдвічі більше ударів по воротах (12 проти 7). ДЮСШ «Волна» відповідала досить небезпечними контратаками, а хлопці, захоплені атакуючими діями, не завжди за ними встигали. Ельдар Братчук, який відіграв обидві гри вище усіляких похвал, виручав, але й він виявився безсилим проти точного удару Романа Господенка на 13-й хвилині зустрічі.
У другому таймі гра проходила у такому самому ключі: «Фенікс» трохи більше атакував, «Волна» намагалася спіймати на контратаках. Співвідношення м’ячів у другій 20-хвилинці теж зберіглося приблизно таким самим, як і у першому таймі – 16 проти 7.
Обидві команди боялися помилитися, надто “слизьким” був рахунок, а історія очних протистоянь обох клубів знає достатньо прикладів, коли результат матчу вирішував один-єдиний точний удар у другому таймі. Цією знервованістю можна пояснити низьку точність ударів по воротах. Лише приблизно третина всіх ударів кожної з команд потрапила у ствір воріт (10 з 28 у «Фенікса» та 5 з 14 у наших суперників). Утім, незважаючи на те, що у другій половині зустрічі лише один удар «Волни» потрапив у ствір воріт Володимира Лазеби, який замінив Ельдара Братчука у перерві, роботи у воротаря вистачало.
«Фенікс» був дуже близький до того, аби забити. Лише у другому таймі м’яч тричі потрапляв у штанги воріт Олега Агафонова і ще раз – у перекладину. Але забили наш вирішальний м’яч у цій зустрічі гравці ДЮСШ «Волна» самі. Затяжна атака «Фенікса» завершилася передачею на Максима Долгулю, той за допомогою дріблінга спробував зміститися до центру штрафного майданчика, але відпустив м’яч далеко. Захисники «Волни» відтіснили Максима від м’яча, відвівши загрозу від своїх воріт, але Богдан Іванченко в останній момент вирішив вибити м’яч на кутовий, зрізавши його за підсумком у власні ворота.
Завершення матчу «Волна», як і очікувалося, провела з п’ятьма польовими гравцями, показавши дуже непогану гру. На останній хвилині зустрічі Олександр Войтов пробив по воротах Володимира Лазеби, той встиг зреагувати на удар, але відбив м’яч прямо на Романа Господенка, який не зміг точно добити у незахищений кут воріт. Цей момент став останнім у матчі, а фінальний свисток ознаменував другу за історії “Фенікса” перемогу у Кубку Харкова.
Утім, на святкування команда особливого часу не має. Хлопці готуються до Чемпіонату України, самі перспективи якого за умов карантину дуже туманні. До того ж й підготовка до турніру у «Фенікса» відбувається зовсім не так, як планувалося: замість роботи на паркеті команда змушена тренуватися на відкритому майданчику ДЮСШ-2. Та сушити голову над тим, як якісно підготуватися до головного турніру сезону, команда буде завтра. Сьогодні все ж у «фіолетових» свято!