Кубок Ліги – турнір новий. АФУ ввела його до календаря змагань лише минулого сезону, й багато команд ще не змогли знайти для нього місце у своїх графіках. Відчувалося, що організаторам хотілося бачити у Білозір’ї значну частину клубів «вишки», та Чемпіонат відібрав у них стільки сил, що приїхати наважилися лише «Фенікс» та львівський КІВС «Енергія».
Їхати чи не їхати - це питання тренерський штаб «фіолетових» запропонував вирішити самим хлопцям. З одного боку, якщо когось Чемпіонат країни не абияк вимотав – і фізично й головне морально – це передовсім «Фенікс», який витратив на фінальний ривок до п’єдесталу навіть більше сил, ніж у команди було. Наступні матчі Чемпіонату міста команда догравала у режимі автопілоту – вкрай виснажені хлопці навчилися витрачати рівно стільки фізичних сил для досягнення результату, скільки вимагала гра. Не кажучи вже про повну втрату цікавості до локальних баталій міської першості.
З іншого боку, завершувати сезон з певною недомовкою й недограністю не хотілося. Два провальні матчі там, де не очікували, двічі залишив команду без титулів, яких хлопці жадали й, будемо відверті, цілком заслужили своєю грою. Програний чорноморському «Олімпіку» півфінал Кубку України й жахливий матч із командою Маневичів, який залишив «Фенікс» без «золота» Чемпіоната країни.
Психологи назвали б це незавершеним гештальтом. Та саме цей фактор став вирішальним: команда сказала – їдемо!
Статус віце-чемпіонів країни швидше за все відіграв роль у тому, що саме наша гра із господарями турніру - місцевою командою «Зоря-Академія» - стала матчем відкриття Кубку Ліги. І він став для «Фенікса» своєрідною перевіркою на міцність. Якщо раніше команда пройшла «вогонь та воду», третій сезон поспіль виступаючи у національних турнірах, то тепер харків’яни мали зіткнутися з «мідними трубами». «Фенікс» підійшов до початку турніру у статусі фаворита принаймні «на папері». Тим часом сам формат Кубку Ліги створює передумови для того, аби команди із різних ліг та дивізіонів отримали можливість виграти заповітний трофей, зібравши волю в кулак у кількох окремо взятих матчах. Це означає, що хвилина розслабленості може вартувати призового місця навіть віце-чемпіону України. І вже зовсім точно не викликає сумнівів позамежна мотивація кожної з команд, яким належить перевірити свої сили у матчах із двома клубами «вишки».
«Зоря-Академія», що виступає у себе вдома, мала невелику перевагу «власного поля». Команди не зустрічалися раніше, отже у перші хвилини швидше придивлялися до сильних сторін одне одного. Господарі поля дещо поступалися у тактичній підготовці, але компенсували це величезним бажанням битися на кожній ділянці поля. Здорова спортивна агресія принесла плоди вже на п’ятій хвилині матчу, коли Максим Кравченко підстеріг помилку голкіпера «Фенікса» й відкоркував ворота «фіолетових».
До честі гостей, харківська команда не засмутилася жодним чином й миттєво відновила статус-кво: після награного розіграшу стандарту відзначився Данило Ходацький. А ще за кілька хвилин свій рахунок забитим голам на турнірі відкрив Михайло Солдатенко, який здорово зіграв на випередження й технічно перекинув м’яч через воротаря суперників.
Друга половина тайму пройшла в обопільних атаках, але голкіпери проявили себе з найкращого боку, не давши збільшити рахунок. При цьому велика кількість браку й помилок у простих ситуаціях не дозволяла команді показати свій звичний футзал. Тренери спробували під час перерви розібрати ключові помилки й «струснути» команду, але другий тайм почався несподівано: «Зоря-Академія» зрівняла рахунок, скориставшись помилкою «Фенікса» у позиційній атаці.
Й знову, як у першому таймі, харків’янам знадобилася лише одна хвилина, аби відповісти на пропущений гол влучним пострілом: атаку, розпочату Микитою Боднарем, продовжив Данііл Болдижев, а завершив точним ударом Максим Долгуля. Швидко відновивши статус-кво, «фіолетові» звично скинули обороти. У цей момент матч міг піти за будь-яким сценарієм, та захист «Фенікса» разом з Ельдаром Братчуком «у рамці» зуміли відбити кілька небезпечних контратак. А ще за дві хвилини ті ж самі Боднар та Болдижев організували ще один гольовий момент – цього разу для Демида Євсюкова. Легкість, з якою це було зроблено, змушувала припустити, що «Фенікс» узяв на озброєння бразильську тактику, озвучену ще великим Пєлє: «Ви заб’єте нам, скільки зможете, а ми – скільки захочемо».
Ускладнив становище господарів курйозний гол із центру поля, автором якого став усюдисущий Микита Боднар. Він віддавав передачу на Артема Шевченка, який знаходився біля воріт Владислава Шевченка. На цю передачу вискочили й кіпер, й захисник команди господарів майданчика, втім, одне одного не зрозуміли. У підсумку передача Боднаря без перешкод набула статусу гольового удару.
На останній хвилині команди обмінялися люб’язностями: Ельдар Братчук учергове показав, що у грі ногами йому є чого прагнути, а Данило Ходацький оформив дубль, реалізувавши чергове стандартне положення.
Фінальний рахунок 6:3 на користь «Фенікса» хоча й не цілком відповідав статистичним даним, адже господарі переграли опонентів і за кількістю ударів, і за кількістю кутових, але точно відображав співвідношення сил на полі. Харківська команда зуміла отримати перемогу «на класі», не докладаючи максимум зусиль. Подібна тактика з урахуванням скороченої лави запасних й ряду травмованих гравців має право на існування. Однак уже завтра «Фенікс» матиме куди більш серйозний тест: вранці на команду чекає двобій з «заклятими друзями» з Валок, які зуміли цього сезону перемогти у Першій лізі Чемпіонату України, а вдень – ще один матч проти «темної конячки» турніру – місцевої команди із Тального, яка здивувала сьогодні всіх потужною та зрілою грою проти львівської «Енергії».
Сподіваємося, що команді вистачить й сил, й концентрації на ці обидва непростих матчі.