За іронією долі лише останній матч групового етапу Кубку Ліги був чисто футзальним. Дві команди «вишки» Чемпіонату України U15 подарували справжній футзальний спектакль тим глядачам, які спеціально залишилися подивитися цей матч. Швидкісний, яскравий, динамічний та технічний, з безкомпромісною боротьбою на майданчику й тренерською стратегією з обох боків, яка чітко проглядалася. Та головне: ми нарешті побачили той самий «Фенікс», гра якого приносила стільки радості вболівальникам команди у Чемпіонаті України!
Лихо закручений турнірний сюжет перед останнім туром залишав надію одразу п’яти командам із шести потрапити до фіналу. І якщо доля першої путівки випала валківській ДЮСШ, що обіграла господарів у своєму заключному матчі групового етапу, то за другу путівку саме й боролися «Фенікс» та «Енергія». Причому харківській команді досить було не програти в основний час, тоді як нашим суперникам — тільки перемагати.
«Енергія» з перших хвилин заволоділа ініціативою, примусивши кілька разів вступити до гри Вову Лазебу, який захищав ворота «Фенікса». Креативні стандарти, розіграші аутів та кутових — львівська команда із задоволенням демонструвала весь арсенал домашніх наробок. Не менш активним, ніж футболісти на полі, був тренер Назарій Станкевич, активно роздаючи вказівки своїм підопічним. Утім перший по-справжньому гострий момент виник саме біля воріт «левів». Ходацький обігрався з воротарем, розрізав увесь майданчик пасом на Євсюкова, а той у касання переадресував м’яч Шевченку, який щоправда не спромігся із метру переграти голкіпера «Енергії».
Що не вийшло у цьому моменті, вдалося втілити у забитий м’яч вже за кілька хвилин: фірмовий «трикутник» розіграли Болдижев, Євсюков та Боднар, останній й відкрив рахунок у матчі.
Від того, що відбувалося далі на полі, захоплювало подих: обидві команди підтримували надвисокий темп, обмінюючись випадами, наче два фехтувальника. В обоюдогострій боротьбі на перший план вийшла індивідуальна майстерність та наполегливість. Іван Коньков, зневірившись у можливості добитися результату за допомогою комбінацій, не розгубився й взяв гру на себе, в оточенні чотирьох захисників влучив у дальню дев’ятку воріт «Енергії» та подвоїв перевагу «Фенікса».
Львів’яни поновили свої атаки з посиленим завзяттям, і біля воріт Лазеби стали виникати «пожежі». Тим не менш, приспавши суперника своєю псевдопасивною грою у захисті, харків’яни добрали момент для вибуху: Данило Ходацький перехопив м’яч на своїй половині й втік від захисників, самотужки зробив рахунок 3:0. Такий результат явно став несподіваним для тренера «Енергії», який вигукнув з пересердя: «Ви самі дали забити три м’ячі. Вони не можуть вийти з-під пресингу!». Заради справедливості: закиди Лазеби справді іноді перелітали на половину майданчика суперника (що є порушенням у даній віковій категорії), однак наші захисники грали над усяку похвалу, впевнено контролюючи м’яч та протидіючи масованому пресингу. Рахунок міг би до перерви стати й 4:0, якби в одному із заключних епізодів тайму останній пас Боднаря був трохи точнішим.
У другому таймі гравці «Енергії» отримали тренерську настанову активніше закривати огляд Лазебі, а також «натягувати» м’яч, аби притискати гравців оборони суперника до воріт. Львів’янам треба було забивати чотири м’ячі, та, навіть вміло комбінуючи, створювати достатню кількість моментів біля наших воріт у «біло-зелених» не виходило. Курйозний момент виник у середині тайму, коли в одному з епізодів Максим Березяк вирішив потролити Сашу Безрука, постоявши перед ним на м’ячі обома ногами. Безрук відповів гідно, добрав момент й повторив той самий трюк перед Березяком. Тренер «Енергії» відзначив, що «це наш прикол запатентували», забувши мабуть, що відомий потругалець Рекардиньо усе ж родом не зі Львова.
За дві хвилини після початку другого тайму «Енергія» перейшла на гру з п’ятим польовим, хоча було помітно, що робиться це не від упевненості у власних силах, а від безвихідності. На підтвердження цього ледь не перше касання м’яча «манішкою» призвело до втрати, а удар Саші Безрука по порожніх воротах потрапив у штангу. Що не вийшло в одного із «стовпів» «Фенікса», вдалося іншому: Максим Долгуля підстеріг наступну помилку львів’ян й пробив по порожніх воротах. М’яч, торкнувшися стійки, опинився у сітці воріт. Львів’яни продовжили атаки, але швидше за інерцією. «Фенікс» же насолоджувався ігровою перевагою, яка втілювалася у чудові сейви Лазеби, гарматні удари Болдижева, карколамні підкати Евсюкова, тонкі передачі Долгулі.
Фінальний свисток ознаменував не просто впевнену перемогу «Фенікса», яка виводила команду до фіналу проти земляків із Валок, але й закінчення спектаклю, який, безумовно, приніс море задоволення всім тим, хто спостерігав за ним у залі та по уривках онлайн-трансляції. Завтра на нашу команду чекає головний матч Кубку Ліги проти більш ніж принципового суперника.